Історія утворення Супрунівської сільської ради


Село розташоване на захід від Полтави. Через південну окраїну села проходить шосе Харків-Київ, що й зумовило розвиток цього населеного пункту в минулому сторіччі. Село Супрунівка є центром однойменної сільської ради, до якої окрім неї належать Івашки, Мильці, Шостаки, Говтвянчик.

Точна дата заснування села Супрунівки, так само, як і походження його назви невідомі. Поблизу знаходяться залишки поселення скіфського часу, що вказують на те, що ці землі заселялися людьми ще за сивої давнини.

За архівними даними виникнення Супрунівки відноситься до першої половини XVII ст., на початку якого ці землі входили в маєтність Ієремія Вишневецького. Потім довелось тутешнім жителям відчути на собі владу польської шляхти. Далі тут запанувала козаччина.

Село Івашки також було засноване у першій половини XVII ст. Свою назву воно одержало від свого осадчого Івашки, який, за переказом, оселився у тутешніх лісах разом із групою таких же сильних і хоробрих побратимів для протидії татарським набігам.

У 1716 році гетьман Іван Скоропадський віддав Супрунівку полковому писареві Григорію Бугаєвському, а той заповів її своїм дітям. З того часу Супрунівку, Івашки та Шостаки заселяли виборні або реєстрові козаки.

На початку ХІХ століття, із зародженням капіталістичних відносин, соціальні ролі сільських жителів урізноманітнились. Тоді лише в одній Супрунівці нараховувалось 19 шевців, 8 ковалів, 11 ткачів, 5 сапожників та ін. Наявність людей інтелігентних занять свідчила про високий рівень розвитку села на той час.

Згодом в Супрунівці була відкрита церковно-приходська школа, а ще через деякий час і народне училище, при якому працювала бібліотека.

Революційні події пройшли селом без особливих потрясінь і радянська влада була встановлена сходкою села. У архівних документах і людській пам’яті залишились імена активістів тієї доби: голів комітету незаможників Тимофія Ярошенка та Федіра Белея, керівника ревкому Дмитра Харитоненка, першого комсомольця Олексія Тулупія, першого голови колгоспу Антона Белея, партійців Григорія Шкутя, Пилипа Клименка та інших.

Чорною смугою по тутешніх селах пройшла Друга Світова війна, яка забрала життя більше 300 односельців, які полягли на фронтах, захищаючи свою землю від ворога. Під час визволення Супрунівки та інших прилеглих сіл загинуло ще більше 50 чоловік. Вони поховані в центрі села і завжди вшановуються супрунянами, як герої!

Особливої пошани заслуговують і післявоєнні вчителі, що першими несли людям світло знань і культури, після відступу німецько-фашистської пітьми. Це подружжя Галини Григорівни та Василя Федоровича Сизоненків, Уляни Микитівни та Олексія Івановича Тулупіїв, Валентини Григорівни та Володимира Григоровича Котелевських. Подарувала та епоха й інших героїв своєї праці. Так пишаються супруняни й Ольгою Яківною Челебій, яку знають далеко за межами їх населеного пункту. Працювала вона незмінно 30 років головним лікарем сільської лікарні, а війну пройшла фельдшером, старшим лейтенантом. За бойові подвиги їй присвоєно звання почесного громадянина міста Києва та Котельви. Як на фронтах війни, так і в мирний час Відбудови, гідно виконували свій обов’язок такі односельці: Микола Михайлович Костенко, Петро Іванович Жданюк, Григорій Трохимович Гнітій, Василь Якович Панченко, Григорій Дем’янович Шкуть та багато інших.

У 50-ті роки ХХ століття на території Супрунівської сільради виник аеропорт «Полтава». Тепер його перейменовано на ВАТ «Полтаваавіо».

Наступні 60-70 рр. – були роками найбільш інтенсивної розбудови Супрунівки і навколишніх сіл. В цей час розбудовуються Супрунівський промисловий вузол, де засновуються близько 30 промислових підприємств і організацій.

Із розвитком нафтовидобувного виробництва у 70-80 роках у сільраді створюється селище Нафтовиків, яке населяють більше 2 тисяч чоловік. Відразу з’явилися й нові соціально-культурні та побутові споруди міського типу.

Вагомий внесок у розбудову Супрунівки надали О.Г. Краснокутський та О.П. Козак. Нині ж подолати всі негаразди допомагає плідна співпраця сільської ради із місцевим господарством «Джерело», яке очолює Микола Михайлович Мирошниченко. Господарство постійно надає значну допомогу школі, дитсадку та іншим установам Супрунівки, піклується й про сільських пенсіонерів. До речі, Івашки, наче маленький Кавказ, відзначаються, як село довгожителів.

Живуть у сільраді уславлені трудівники сільського виробництва, Сергій Іванович Мокієнко, який 30 років очолював колишній колгосп «Перемога», Володимир Іванович Сивоглаз, Віктор Самійлович Челебій, Микола Іванович Очколас (бувший директор радгоспу ім. С.Ф. Кондратенка), Ольга Семенівна Шкуть, Анастасія Федорівна Котляревська, Євдокія Семенівна Батечко, Іван Йосипович Челебій, Віктор Васильович Лисяк, династія механізаторів Орловських, брати Віктор та Анатолій Корогоди, Володимир Михайлович Прокопенко та багато інших.

В Супрунівці діє літературно-драматичний гурток «Світанок», керівник якого С.М. Плескач – завуч Супрунівської середньої школи. Митці постійно радують населення цікавими концертами і п’єсами.

Календар подій

ПнВтСрЧтПтСбВс

Фотогалерея


Відеоканал


Актуальні конкурси


Петиції


Запитати депутата