Історія утворення Валківської сільської ради


Утворена рішенням Полтавського облвиконкому від 22 грудня 1987 р.

Село Валок розташоване за 38 кілометрів від Полтави. Документально дата заснування села не підтверджена. Як і більшість сіл Полтавського району с. Валок виникло у XVIII столітті, хоч корінне слов’янське населення тут мешкало раніше, адже річка Говтва (ліва притока Псла) , яка протікає в цих краях, згадується ще в документах XII століття. Назви валківських сіл відображають різні зв’язки людини з об’єктом або відбивають її діяльність на даній території. Село Валок відображає період збирання врожаю (покласти хліб у валки), Лозівка відбиває особливості рослинного світу, Каплунівка і Очканівка отримали назви від прізвищ.

У XVIII столітті майже вся полтавська земля була роздана магнатам. Територія нинішньої Валківської сільської ради увійшла до Кочубеївських володінь. Та в той час інакше й не могло бути, адже на захист таких як Кочубеї ставало царське самодержавство.

До 1964 року село Валок входило до складу Диканського району, а далі Валок входить до складу Полтавського району. Валок розташований у лісостеповій зоні, межує з селом Федіївка Решетилівського району.

18 вересня 1941 року села Валківської сільської ради були окуповані. Над їх мешканцями творилось нечуване насильство. Лише під дулами гвинтівок валківці виходили на роботу в громадський двір. 112 чоловік було забрано на чужину, на каторгу, не повернулось – 19 чоловік. В цей час розпочало свої дії підпілля на чолі з С.Ф. Маляренком, почали діяти групи бійців і командирів Радянської Армії, які залишились в оточенні.

У період з 19 по 21 вересня 1943 року 8-ма гвардійська повітрянодесантна дивізія звільнила валківські села від фашистських окупантів. Разом з цією дивізією відбули на фронт чоловіки, які пробрались у рідні села після оточення у вересні 1941 року: їх зарахували в склад військових з’єднань польові воєнкомати, а за наступний тиждень, коли відновив діяльність Диканський райвійськкомат, у фронтові частини відбуло більше 100 земляків, які були зараховані в найрізноманітніші військові з’єднання і поповнили поріділі лави Радянської Армії за два тяжкі роки війни.

Війна – це могили в лісі,в полі,біля дороги,могили без написів. В сотнях братських і поодиноких могил знайшли вічний спокій і валківці. Особливо це стосується тих, що загинули в найтяжчому 1941 році, коли Радянська Армія відступала і загиблих воїнів хоронило місцеве населення. Всього 140 воїнів не повернулось до рідних домівок. А землякам П.П. Гордієнку та Г.Є. Гапону було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після звільнення тутешніх сіл розпочалась їх відбудова. Валківці обрали головою колгоспу «Червоний партизан» В.М. Негруба, лозівський колгосп «Перше Травня» очолив Б.П. Руденко, каплунівський «Жовтневий промінь» –М.С. Очкань. Головним методом будівництва в ті роки була толока. З цим пов’язане життя колгоспників 1943-1944 рр. В 1944 році з’явились у Валку перші 16 хат для багатодітних сімей фронтовиків, відроджувалось тваринництво, розпочалась підготовка до сівби. Так росли, відроджувались села.

Особливий розквіт Валка відбувся наприкінці 70-их – на початку 80-их років ХХ століття. До 1989 року у Валку була восьмирічна школа, а 1 вересня 1989 року було урочисто відкрито Валківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів – двоповерхову будівлю, що й на теперішній час залишається окрасою села.

На території сільської ради знаходиться Валківська АЗП-СМ , яка також обслуговує населення сусідньої Чорноглазівської сільської ради. До послуг мешканців сільської ради відділення зв’язку, бібліотека, сільський будинок культури.

На землях Валківської сільської ради функціонують фермерські господарства «Мрія», «Діана». Поблизу села знаходиться Семенцівське газоконденсатне родовище, кілька газових свердловин.

Календар подій

ПнВтСрЧтПтСбВс

Фотогалерея


Відеоканал


Актуальні конкурси


Петиції


Запитати депутата