Історія утворення Калашниківської сільської ради


Була організована у 1919 році. До неї входили такі населені пункти, як Гвоздиківка, Калашники, Сердюки, Великі та Малі Козуби, Підлепичі, Клименки, Писаренки, Михайлики, Твердохліби.

Згадується в історичних джерелах ХІХ століття, проте дата заснування вірогідніше всього поринає у XVII століття.

Одним із перших власників Калашників був сотник першої полтавської сотні Михайло Старицький. Через сто років власником деяких калашниківських хуторів був дідич Петро Федорович Сахновський.

У 1858 році землями навкруг Калашниківських хуторів володіли: Велика княгиня Олена Павлівна, генерал-лейтенант Олександр Михайлович Тимашевський, генерал-ад’ютант Іван Михайлович Корба. До речі, один із тутешніх хуторів так і називався – Корби. Також до революції мали тут свої володіння й інші дворяни, зокрема Василь Ночовий, Михайло Федорович Манько, Олександра Василівна Дьякова, О.В. Старицький, П.Ф. Сахновський, колезький асесор В.Г. Северин, секретар Ю.Д. Старицький, козак А.А. Ладур, дружина колезького асесора Марія Сердюк та ін.

Спершу сільрада підпорядковувалась Полтавському району, а потім був невеликий період (1923-26 рр.), коли вона належала Мачуському райвиконкому. У травні 1959 року Калашниківська сільська рада була приєднана до Мачуської сільської ради вже Полтавського району.

Не оминуло калашниківців воєнне лихоліття. Так, 161 з них не повернулися з фронтів Другої Світової Війни, захищаючи Вітчизну від німецько-фашистських загарбників.

З 1929 року на території сільради було утворено чотири колгоспи: імені Калініна, імені Лобача, «Червоної міліції» та імені Воровського, який об’єднав усі інші в один колгосп у 1950 році. У 1977 році його очолив Василь Іванович Степенко. У 1984 році колгосп за рентабельністю виробництва дав найкращій показник по району.

На початку 1995 року господарство було реорганізовано.

ПП «імені Калашника» в Полтавському районі уже сімнадцятий рік очолює Іван Степаненко. Підприємство, одне із найпотужніших у Полтавському районі. Воно налічує близько 4.5 тисяч гектарів землі. Господарство розвиває, як тваринництво, так і рослинництво. Нині господарство одне із найбільших платників податку в Полтавському районі

Господарство веде активну соціальну роботу. Допомагає сільським радам, дитячим садкам, амбулаторіям, школам. Зокрема у Калашниківському навчально-виховному комплексі, силами підприємства відремонтували покрівлю, замінили вікна, відновили мережу водовідведення та водопостачання навчального закладу.

За ініціативи керівника господарства Івана Степаненка, проводять реконструкцію на свинотоварній фермі та в молочному цеху. У планах на майбутнє побудувати будинки для працівників сільського господарства.

Проте славляться Калашники не тільки своїми аграріями і виробниками. Так іде в ногу з часом і Калашниківським навчально-виховним комплексом, який колись розпочався з маленької церковно-приходської школи, а тепер стала потужним закладом освіти. Очолює його Володимир Володимирович Жизіцький, який виважено керує як учнівським, так і педагогічним колективом. Добру пам'ять про свою працю залишили й минулі директори цієї школи Федір Ваніфатович Безверхий, Ніна Миколаївна Клименко, Юрій Сергійович Моторний, Іван Іванович Плоходько, Олександр Миколайович Дараган, Любов Іванівна Озерова.

Великою популярністю в учнів та сільської молоді користуються спортивні секції, які веде вчитель фізичного виховання Іван Іванович Плоходько. Також у школі діють гуртки сучасного танцю (керівник О.В. Мафін), хоровий (керівник М.П. Шпак), математичний (керівник О.Г. Остапенко).

Проте, не тільки школа відчиняє двері у світ маленьким калашниківцям. Передує їй тутешній дошкільний заклад «Дзвіночок», заснований ще у 60-х роках минулого століття. Він першим підхоплює малечу, починаючи правильне її виховання та становлення. Очолює його Тамара Михайлівна Торовик, під керівництвом якої працюють два вихователі Валентина Іванівна Козуб та Катерина Григорівна Кривохижа, що вже декілька десятків років віддали почесній справі роботи з дітьми.

Крім закладів освіти, в Калашниках успішно працюють відділення зв’язку, клуб на 520 місць, бібліотека, краєзнавчий музей. Також в селі встановлено пам’ятник В.В. Воровському і стелу М.В. Лобачу, пам’ятні знаки «Хрест» та «Зірка» на честь воїнів-односельців, які полягли на фронтах Другої світової війни.

Збудовано млин, олійницю, хлібопекарню, крупорушку.

Календар подій

ПнВтСрЧтПтСбВс

Фотогалерея


Відеоканал


Актуальні конкурси


Петиції


Запитати депутата